Щоб бесіда відбулася, підготовленим має бути не лише дорослий, а, передусім, діти, яким бажано мати хоча б стартовий багаж інформації, базових знань, достатній запас емоційних переживань, осмислене ставлення до предмета бесіди, вмотивованість, налаштованість обговорити те, що пропонує педагог. Підготовленій дитині є що зауважити, вона зберігає інтерес до теми розмови. У разі непідготовленості дітей вихователь ризикує звести бесіду до власного монологу, до якого діти швидко втратять інтерес і нудьгуючи чекатимуть завершення або намагатимуться перевести запропоновану тему на справді цікаву для них.

Не варто «засипати» дітей запитаннями — це швидко втомлює й набридає; вихователь має не поспішати відповідати самому, а дати можливість подумати; віддавати перевагу запитанням, що спонукають помислити, — дітям подобається виявляти свою обізнаність, вони полюбляють розв'язувати складні завдання; запитання доцільно адресувати всім дітям, а не окремій дитині — це спонукатиме до роздумів усіх без винятку дітей. Пам'ятайте, що, крім запитань, інтелектуальну й мовленнєву активність дітей стимулюють також: прийом педагогічної провокації (дорослий висловлює сумнівне твердження, яке діти намагатимуться підтвердити або спростувати); доцільно використовувати звернення до досвіду дітей; сти-мулювальні завдання, ігрові вправи, невеликі за обсягом, але влучні інформаційні довідки тощо.

Важливо створити під час бесіди живу емоційну атмосферу, задати розмові доброзичливий тон, поважати дітей як рівноправних співрозмовників. Це забезпечить інтелектуальну й мовленнєву активність дітей. Цьому сприятиме також ваша щирість, правдивість і простота у спілкуванні, вміння викликати в дітей різні асоціації щодо обговорюваних понять. Адже лише особисті переживання та відчуття педагога можуть «заразити» учасників інтересом до проблеми, що обговорюється, не залишити байдужими, стимулювати їхню власну активність і суб'єктну позицію.

На початку бесіди необхідно визначити, що для вас буде пріоритетним: показова дисципліна чи жива атмосфера пізнання. Часті зауваження щодо дисципліни і зовнішньої краси, як свідчить практика, за відсутності змістовної розмови не сприяють справжній дисципліні, а навпаки, емоційно нівелюють загальну позитивну й ділову атмосферу заняття. Застиглі, як пам'ятники, діти, може, комусь і здаються взірцем порядку, але не можуть виявляти емоційну, розумову та мовленнєву активність. Діти — не роботи. Коли їм по-справжньому цікаво, вам не треба буде їх заспокоювати, «всаджувати», адже їхня увага буде зосереджена на самому предметі пізнання.

Не намагатися спрощувати зміст бесіди, натомість спрямовуйте його на відкриття дітьми істини, свого знання, а не на репродуктивне запам'ятовування і відтворення у відповідях на запитання знань, поданих дорослим у готовому вигляді. Не займайте також у бесіді позицію «над розмовою», визнаючи себе одноосібним суб'єктом мовлення, заповнюючи бесіду власним змістом.

Коментарi